9 березня 2022 року виповнюється 208 років від дня народження Тараса Григоровича Шевченка. Доля цієї людини унікальна. Він народився у селянській родині, сам спізнав усі жахи кріпацтва, усе життя відстоював ідеали свободи, єдності, гуманізму. Зі своїх 47 років 24 він прожив у кріпацтві, 10 років на засланні, останні роки життя під наглядом жандармів. Україна завжди була в його серці, навіть тоді, коли він був дуже далеко від неї – у Вільно, в Санкт – Петербурзі, потім на засланні у Казахстані та Оренбурзьких степах. Йому забороняли відвідувати рідну землю, але завжди він пам’ятав її , сумував за нею, як за матір'ю. Саме тому Україна стала у творчості Шевченка головним образом, овіяним любов'ю і тугою.
Вірші Тараса Григоровича Шевченка – це невичерпне джерело мудрості. Написані понад століття тому – поезії Шевченка актуальні й досі. Вірші Тараса Григоровича Шевченка повинен знати кожен, адже "Кобзар" – це друга Біблія для українців. Розгортаєш, і: "Ну що б, здавалося слова… Слова та голос – більш нічого. А серце б'ється – ожива, як їх почуєш…». І слова Шевченка – справді особливі. Не випадково він назвав свою першу збірку «Кобзар», бо саме ці народні співці були совістю народу, хранителями його історії, надихали людей на боротьбу, на добрі справи, змушували замислитися над своїм життям.
Пропонуємо згадати рядки, які так відповідають подіям, що відбуваються у нашій країні сьогодні, ніби написані нещодавно.
«І мертвим і живим, і ненародженим землякам моїм в Украйні і не в Україні моє дружнє посланіє» є одним із найвизначніших творів Шевченка. Його можна сприймати як мудрий заповіт великої людини. У посланні Великий пророк віщує жахливі братовбивчі війни, коли народ не схоче більше терпіти лицемірство, а також картає українців за байдужість до власної історії, за порожні розмови та діяльність "псевдопатріотів". Пропонуємо фрагмент з цього твору:
Заповіт
Жоден вірш українською мовою не здобув такого широкого визнання серед у світі, як Шевченків "Заповіт". Твір пройнятий прагненням бачити прекрасну людину на прекрасній землі. Поет вірить у те, що Україна стане незалежною, люди прозріють, а брехню буде знищено. І ми повинні виправдати його сподівання, здолати всі труднощі на шляху нашої країни до щасливого майбутнього. Хай його "Заповіт" стане нашим дороговказом.
Поема «Кавказ» була присвячена іншій неправедній імперській війні. Але кожне слово цієї поеми відповідає тому, що відчуває кожен українець у цей непростий час.
Уривок поезії «До Основ’яненка»
Поет нагадує про славну історію України, звеличує рідну мову. І хоча і тоді, і зараз Україна переживала складні часи, він вірив у те, що ми вистоїмо.
Та не вік буде біда на нашій землі. Про те, яким буде вільне життя вільного народу Тарас Шевченко писав у поезії «Ісайя. Глава 35» (подражаніє)
Читайте ж «Кобзаря», черпайте силу для боротьби в його пророчому слові.
«А люде виростуть. Умруть ще незачатиє царята... І на оновленій землі врага не буде, супостата, а буде син, і буде мати, і будуть люде на землі». ( Тарас Шевченко «І Архімед, і Галілей...»)