24 травня — День слов’янської писемності і культури

Пост обновлен май 28

Це свято було встановлено постановою Президії Верховної Ради Української РСР від 30.01.91 N 568-I «Про День слов’янської писемності і культури».

Щорічно 24 травня у всіх слов’янських країнах урочисто прославляють святих Кирила і Мефодія — творців слов’янської писемності.

24 травня православна церква згадує святих рівноапостольних братів Кирила і Мефодія. Брати були православними ченцями, слов’янську абетку створили у грецькому монастирі.

Слов’янська писемність була створена в IX столітті, близько 862 року. Новий алфавіт отримав назву «кирилиця» на ім’я візантійця Костянтина, який, прийнявши чернецтво, став Кирилом. А допомагав йому в богоугодній справі освіти слов’янських народів старший брат Мефодій.

« Ці двоє - брати з міста Солуні ( сучасні Салоніки). За тих часів людність у цьому місті складалася наполовину з греків, наполовину із слов’ян. Грекинею була мати братів, а батько - болгарином.

Старший, Мефодій, високий, дужий; йому б воїном стати. Він і був якийсь час воєводою в Македонії, та проміняв військову славу на тихе монастирське життя. Не войовнича в нього вдача. Дивиться на людей завжди привітно, ховаючи ласкаву усмішку в кучерявій русій бороді.

Молодший, Костянтин, блідий, худорлявий. Хворобливо горять великі темні очі. Йому сорок два роки, а скидається на юнака.

Костянтин Філософ зовуть його. Дарма, що на вигляд такий молодий - уже тричі виїжджав у чужі країни як місіонер, проповідник. Був у Сірії, в Криму, в Хозарії. Переміг під час богословського диспуту сарацинських мудреців. По дорозі до Хозарії побував у славнозвісному приморському місті Херсонесі. Згодом Костянтин постригся в ченці і прибрав ім’я Кирила.

Імператор Михайло вирішив скористатися знаннями та здібностями талановитого місіонера. Костянтину та його братові Мефодію правитель Візантії доручив поїхати вчителями слова Божого до Моравії.

- Адже ви обоє солуняни, - додав Михайло, - а солуняни всі говорять по-слов’янськи. Я знаю, - додав він, звертаючись до Костянтина, - ти часто хворієш. Але треба, щоб саме ти вирушив до Моравії.

Відповідь Костянтина знаходимо у « Житіях Кирила й Мефодія»:

- Немічний я тілом і хворий. Але з радістю піду в Моравську землю, якщо мають вони абетку своєї мови. Бо просвіщати народ без письмен його мови - однаково, що намагатися писати на воді!» (Паола Утевська. « Невмирущі письмена»)

Абетки не було, тому перед Кирилом і Мефодієм стала непроста задача: створити слов’янську абетку на основі грецького алфавіту. Існує два варіанти першої абетки: кирилиця і глаголиця.

Кирилиця, за рукописами XI століття, мала 43 літери. В основі її лежав грецький алфавіт. Для звуків, однакових у слов'янському та грецькою мовами, використовувалися грецькі літери. Для звуків, властивих лише слов'янської мови, було створено 19 знаків простої форми, зручної для написання, які відповідали загальному графічному стилю кирилівського абетки.

Глаголиця являє собою досить своєрідний алфавіт, що складається з букв дуже складної, химерної форми (наприклад, буква Д мала в глаголиці вид Л, літера Л – А, літера М – X. З питання про походження глаголиці існують дуже суперечливі думки. Деякі вважають, що глаголиця – це, по суті, навмисно ускладнена кирилиця (вважають, що глаголиця спочатку вживалася для тайнопису). Саме глаголицею написана така пам’ятка слов’янської писемності, як «Київські листки» або «Київський міссал» . Це збірка церковних служб кінця ІХ - початку Х століття, перекладена з латинської мови в Моравії або Паннонії (нині Угорщина) або самими Кирилом та Мефодієм, або їхнім учнем Гораздом. Учені сперечаються, яка з абеток була першою. Мабуть, все ж таки глаголиця. Та все ж таки кириличне письмо дуже змінилося з тих давніх часів. Деякі букви зникли з алфавіту, кожна мова вносила свої зміни. Окрім українців, росіян та білорусів кирилицею пишуть у Болгарії, Сербії, Македонії, Чорногорії. Кирилицю використовують для запису також таких державних неслов'янських мов як киргизька, таджицька, монгольська, казахська; частково також для узбецької (в Узбекистані йде поступовий перехід на латинську графіку).

Дуже шанують слов’янську писемність в Болгарії. У часи залежності від Туреччини кириличне письмо допомагало народу зберігати національну культуру. Ось як про це пише Іван Вазов у романі «Під ігом» описуючи іспит у сільській школі:

- А тепер скажи, хто створив болгарську азбуку?

Це питання трошки затруднило дівчинку, вона подумала, потім зібралася відповісти і знову зупинилася, невпевнена і готова знову засоромитися.

- Наші а, б, Райна - хто їх перший написав? - допоміг їй Огнянов.

Оченята дівчинки просіяли, не говорячи жодного слова, вона простягнула свою ручку до ікони, звідкіля ласкаво дивилися на неї Кирило і Мефодій.

- Так, так! Святі Кирил і Мефодій, - сказало декілька чоловік у перших рядах.

- Будь здорова, Райно! Нехай святі Кирил і Мефодій допоможуть тобі стати царицею, - промовив розчулений піп Ставрі.

Щороку у цей день в Болгарії відбувається урочиста хода на честь Кирила та Мефодія з буквами слов’янської азбуки та іконами святих братів. А у 2015 році в музейному комплексі Стара Пліска відкрили перший у світі музей кирилиці.

Для кожного з нас ця дата дуже важлива. Адже саме кирилицею написані найважливіші для нас книги, за допомогою цієї абетки ми можемо висловити на письмі свої думки і почуття.


Буква. За нею склад,

Далі – до слова слово,

Ось вже і мовний ряд,

І зазвучала мова.

Ма – ма. Ро – ди – на. Шко – ла.

(Тато сюди привів).

Ширше і ширше коло

Нових цікавих слів.

Плейєр. Комп’ютер. Принтер.

Дивні важкі слова.

Різноманітність світу

З мовою ожива.

Мова – немов криниця,

Слів невичерпність в ній.

Кожне тобі згодиться,

Тільки читати вмій:

Казку, словник, підручник.

Мовити будеш влучно!


Учениця 10- Б класу Останіна Анна взяла участь в очному етапі регіональної пошуково-дослідницької краєзнавчої конференції учнівської та студентської молоді "Донеччина- мій рідний край", присвяченої Дню слов'янської писемності й культури. Учасникам заходу було представлено дослідження з теми "Як на Донеччині народжувались літери та йшли в народ" .