Щорічно православний світ відзначає 15 лютого Стрітення Господнє.
Назва свята перекладається як "зустріч", бо в цей день зустрічаються Старий і Новий заповіти. У народі 15 лютого пов'язують із зустріччю зими і весни. Стрітення належить до числа давніх свят. Його описують ще у церковних творах ІІІ – V століть.
Біблія розповідає, що коли маленькому Ісусові було сорок днів (за законом кожний хлопчик - первісток на сороковий день від народження мав бути посвячений Богу), батьки принесли його до храму, де зустріли стару, праведну та віруючу людину, яку звали Симеон. Напередодні Бог обіцяв Симеону, що він помре тоді, коли побачить Месію. Взявши маленького Ісуса на руки Симеон промовив: «Нині відпускаєш раба твого, Владико». Так зустрівся старенький Симеон з Господом Богом. Від цього і пішла назва свята – Стрітення.
Цей день для слов'ян символізував прихід весни. Але ще й існують народні вірування. Вважається, що 15 лютого зима зустрічається із весною. І від цього теж походить назва свята. Стара баба Зима цього дня сперечається із молодою дівчиною Весною, хто з них повинен йти, а хто вертатися. Якщо до вечора на вулиці ставало тепліше, то перемогла весна, а якщо холодніше – Зима.
На Стрітення проводили ворожіння: виставляли на вулицю тарілку із зерном на ніч і чекали, якщо зранку на зерні буде роса, - буде врожай, якщо зерно буде сухе – то буде поганий врожай.
Святили також воду і свічки. Свічки мали лікувальну силу. Сьогодні потрібно пробачити всі образи, повернути борги. Після свята займаються весняними справами - переганяють худобу, білять дерева, готуються до посіву.
Ось і учні2-А класі познайомились ближче з історією та традиціями свята
Стрітення: прочитали легенду про цей день, розгадували загадки і ребуси та виготовляли стрітенські свічки, які за повір’ям повинні прогнати всяке лихо з нашої рідної домівки. Тож діти із задоволенням взялись за виготовлення свічок і з нетерпінням чекають на прихід весни та дива.
Comments